1
А Йов відповів та й сказав:
2
Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої.
3
О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
5
розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
7
Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
8
Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
9
на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю.
10
А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
11
Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12
Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13
Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
14
бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15
Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його.
16
А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17
бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
