1
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
2
Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
3
Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
4
Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна.
5
Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
6
уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
7
Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
8
Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
9
Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання.
10
Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо.
11
Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
12
Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
13
Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!
14
Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
15
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
16
Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
17
і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
