1
Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
2
наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
3
Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!
4
Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо.
5
У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6
До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
7
Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
8
Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки.
9
Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10
Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду.
11
Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах.
12
Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані.
13
Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються.
14
Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
15
втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу.
16
Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
17
тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18
через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній.
19
Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20
Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21
Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
22
Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?
